Що особливого ви пам’ятаєте з дитинства? Те, як ви одного разу відвідували своїх друзів або рідних? Те, як у вас випав ваш перший зуб? Або, можливо, те, як ви отримали подарунок на день народження? Ці спогади можуть здаватися простими, але ваші спогади дитинства можуть створити основу для решти вашого життя.
Давайте уважніше розглянемо, як у нас виникають спогади про дитинство, як ми можемо ділитися цими спогадами і як ці спогади формують наше життя.
Що таке спогади дитинства?
Термін “спогади дитинства” стосується спогадів, які формуються у нас в дитинстві. Чи знали ви, що більшість дорослих не можуть згадати багато чого, що було у період до того, як їм виповнилося два з половиною роки? Раніше дослідники вважали, що так відбувається тому, що пам’ять у маленьких дітей ще не повністю розвинена, але недавні дослідження вказують на щось інше. Є 2 чинники, які можуть вплинути на те, як багато з нашого дитинства ми пам’ятаємо, як у нас формуються наші спогади і як ми ділимося своїми спогадами.
Як у нас формуються спогади
Існує два види довготривалої пам’яті. Обидва вони відіграють роль у формуванні та відтворенні наших спогадів дитинства. У ранньому дитинстві більшість наших спогадів є неявними спогадами. Але коли ми зростаємо, то починаємо накопичувати все більше й більше явних спогадів. У віці 6-7 років наша пам’ять стає більш розвинутою і подібною до пам’яті дорослої людини.
Неявна пам’ять
Чи доводилося вам колись співати слова пісні, навіть не усвідомлюючи цього? Або, можливо, ви пішли до будинку когось з друзів, не думаючи про те, як дістатися туди? Це приклади того, коли у вас спрацьовувала ваша несвідома пам’ять або неявна пам’ять.
Неявна пам’ять — це не спогади про конкретний час або місце — вона автоматична і допомагає нам виконувати раніше вивчені завдання, не думаючи про це.
Явна пам’ять
Чи складали ви коли-небудь список завдань? Або вивчали напам’ять факти для тесту? Чи можете ви пригадати свою улюблену подорож? Це приклади того, коли ви використовували свою свідому пам’ять або явну пам’ять.
Явні спогади є детальними і стосуються часу і місця. Коли ви думаєте про явний спогад, ви активно пробуджуєте його у своїй свідомості і пригадуєте цю інформацію.
Як ми ділимося спогадами
Як тільки у нас сформувався спогад, найкращий спосіб запам’ятати його — це поговорити про нього! Переказ цієї події глибше закарбовує її у нашій пам’яті. Ви можете розповісти комусь про те, що сталося, написати про це у щоденнику або навіть зробити аудіозапис, в якому ви розповідатимете про ту подію. Коли ми ділимося своїм досвідом, це не лише допомагає нам краще пам’ятати, але також може допомогти нам краще опрацьовувати інформацію. Дійсно, іноді, коли ви ділитеся болісними для вас спогадами, це може допомогти вам позбутися їх і зцілитися.
Якщо ви робите записи про події, які відбувалися з вами, це допомагає вам краще розвинути пам’ять. Але чи знали ви, що батьки, дідусі й бабусі або опікуни також можуть сильно вплинути на те, наскільки добре у дитини зберігаються спогади? Вірте чи ні, але те, як ви розмовляєте з дитиною про якусь подію в її житті, може значно вплинути на це. Є 2 стилі спілкування з малою дитиною: той, застосовуючи який, можна допомогти дитині сформувати більш яскраві, деталізовані ранні спогади, та інший, який може бути не настільки корисним.
Уточнюючий стиль
Заохочувати маленьких дітей поговорити про якусь подію і уточнювати деталі — це найкращий спосіб допомогти їм запам’ятати те, що сталося з ними. Цей метод називається уточнюючим стилем. Обов’язково ставте відкриті запитання, які починаються зі слів: хто, що, де та коли.
Ось приклади запитань, поставлених в уточнюючому стилі:
- “Що вам найбільше сподобалося в нашій поїздці?”
- “А що вам сподобалося у подорожі на човні?”
- “Що ще вам сподобалося?”
- “Розкажіть мені більше!”
Повторюваний стиль
На противагу цьому, коли ми ставимо запитання, на які можна відповісти “так” чи “ні” або якимось одним словом, дитина менш ймовірно запам’ятає цю подію. Цей метод називається повторюваним стилем. Намагайтеся не ставити тільки ці запитання (хоча ви можете ставити їх на додаток до запитань в уточнюючому стилі), і намагайтеся не повторювати те саме запитання, якщо дитина не відповідає. Можливо, спробуйте перефразувати таке запитання.
Ось приклади запитань у повторюваному стилі:
- “Ми каталися на човні?”
- “Було весело?”
- “Хочеш ще раз сходити?”
Чому спогади дитинства важливі?
Спогади, які ми зберігаємо з дитинства, можуть впливати на нашу особистість, на вибір, який ми робимо, і на те, як ми взаємодіємо з іншими.
Самоідентичність
Досвід, якого ми набуваємо в дитячому віці, може формувати нашу особистість. Наприклад, ті, хто вижив після урагану, можуть згадувати цей свій досвід і бути певними, що, оскільки вони вижили під час такої жахливої події, то зможуть подолати й інші випробування, які можуть постати на їхньому шляху.
Ще один приклад полягає в тому, що хтось, можливо, любив котів у дитинстві, але після того, як один з них його подряпав, він стає “не прихильником котів”. Ми формуємо нашу особистість на основі досвіду, якого ми набуваємо, і того, як ми пам’ятаємо пережите.
Прийняття рішень
Наші спогади дитинства також можуть скеровувати нашу поведінку і допомагати нам приймати розумніші, безпечніші рішення. Наприклад, якщо ви, наповнюючи ванну, залишаєте кран відкритим й вона переповнюється, і вода тече через край, то вам, ймовірно, спадатиме на думку цей спогад, коли ви знову будете наповнювати ванну. І, вірогідно, ви не дасте їй знову переповнитися.
Розвиток стосунків
Коли ми хочемо зміцнити стосунки з іншими людьми або налагодити нові, ми можемо задіювати наші спогади дитинства більше, ніж ми усвідомлюємо. Наприклад, якщо вам подобалося готувати їжу з рідними людьми і відчувати близькість з ними, ви можете пригадати той спогад і запросити вашу дитину готувати з вами їжу, щоб ви могли зміцнити свої стосунки з нею.
Спогади важливі. Завдяки ним формується наша особистість, вони спонукають нас приймати вдумливі рішення і розвивати тривалі стосунки. Серен К’єркегор, данський філософ минулого, якось сказав: “Коли людина поринає у спогад, дитинство схоже на споглядання прекрасного краю. Вона по-справжньому осягає цю красу в ту мить, в ту саму мить, коли той починає зникати”.
Чим більше часу ми приділяємо тому, щоб згадувати минуле, поринати у спогади і ділитися ними, тим більша ймовірність, що ці спогади залишаться з нами і допомагатимуть нам зростати.
