“Вдихнути життя в сімейні історії”—таким є девіз життя Кевіна Мітчела. Він дійсно присвятив цьому життя—і це та місія, яку він має виконати. Утім це місія для всієї сім’ї, тож у нього є помічники, які допомагають утілити в життя його бачення. Він, його дружина і двоє синів (усього в них восьмеро дітей) працюють разом, щоб оживити історії за допомогою кіно, таким чином створюючи живий спадок життєвих історій тих людей, які жили раніше.
Сімейні історії надихають
Кевіна Мітчела завжди надихали історії його предків. Він розповідає про свого предка Джона Пека, який заснував Університет Дезерет (зараз відомий як Університет Юти) у своєму власному будинку, і про свого прадідуся, який був каменярем під час будівництва храму в Наву, шт. Іллінойс Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Він також розповідає про те, як його надихнув його дідусь Елмо Пек, який був директором середньої школи Олімпус у Солт-Лейк-Сіті, шт. Юта, і як він написав сюжети з сімейної історії для своїх нащадків.
Кевін наполягає, що “усі ми маємо в собі кіно, яке можемо зняти”. І це чудова ідея. Кожен з нас—незалежно від віку й попереднього досвіду—“має в собі кіно”. Але як нам подати ту історію?
Кінокар’єра Мітчела
Схоже, що Кевіну Мітчелу завжди було цікаво знімати кіно. Він навчався в Університеті Бригама Янга, де вчився на тележурналіста, і з того часу він постійно документує історію. Завдяки цьому він побував у багатьох куточках світу, і впродовж років брав участь у декількох унікальних і дуже цікавих проєктах, зокрема в зйомках документального фільму про легендарного тренера футбольної команди УБЯ ЛаВелла Едвардса.
Серіал Кевіна Мітчела, Спадок Заходу
Одним з таких проєктів були зйомки в 1997 році серії документальних фільмів під назвою Спадок Заходу, в якому розповідається про переселенців, які возами рухалися на захід. У телесеріалі розповідалося про загін, що рухався возами, відтворюючи шлях, повсякденне життя та історії багатьох піонерів, які перетнули рівнини Сполучених Штатів, починаючи з 1846 року аж до появи залізниці в 1869 році.
Подорожуючи власним будинком на колесах (сучасний “критий віз”), Кевін Мітчел знімав документальний фільм про всі подробиці життя загону критих возів. Він жив життям піонерів, називаючи його “полегшеним варіантом”, і знімав усі його аспекти. Він бачив випробування, невдачі й проблеми, які, ймовірно, мали піонери. Але він також пізнав і відчув радість та захоплення подорожі—кожного зі 111 днів, які вона тривала. Вони знімали епізод про кожен тиждень подорожі, як це відбувалося в реальному часі. Потім кожен епізод транслювали наступного тижня.
Йдучи саме тим маршрутом, який пройшли піонери Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, Кевін і його команда відтворили і зняли різні сюжети, які дійсно відбувалися у ті давні роки. Кевін каже, що так само, як це було в піонерів, люди під час цієї подорожі створювали громади, щоб підтримувати одне одного. Ми часто думаємо, що у тих перших піонерів життя було суцільною травмою і труднощами, але переважно це була “велика пригода”, як каже Мітчел. Після тієї подорожі в 1997 році разом із загоном критих возів, Мітчел створив сімдесят епізодів для свого телевізійного серіалу “Спадок Заходу”—це до нашої розмови про те, як оживити історії свого історичного спадку!
Зйомки і ремейк “Різдва Чарлі”
Неодноразово Кевін Мітчел опинявся у правильному місці в правильний час. Іноді то були історії з яскравими подіями, але він також цікавився історіями з не таким уже й загальновідомим сюжетом—історіями спадку невеликих сімей і людей, які спокійно жили і йшли життям, не залишаючи після себе помітного сліду. Такою є історія “Різдва Чарлі”.
Кевін Мітчел уперше почув про Чарлі, коли в 1983 році прочитав статтю в газеті Deseret News під назвою “Christmas I Remember Best (Моє найпам’ятніше Різдво)”, в якій розповідалася різдвяна історія Чарлі майже столітньої давності. За офіційною інформацією “Чарлі”—це Чарльз Флойд Флад, який народився 20 липня 1917 року в Омачс, шт. Небраска. Чарлі належав до тих людей, які просто живуть кожного дня і роблять усе, на що спроможні. Він не був знаменитим, але його полюбило багато поколінь його сім’ї. Чарлі народився в сім’ї Чарльза Альберта Флада і Сельми Аліди Фальк. Обоє вони були глухими, тож Чарлі зазнав смутку й труднощів. Батько помер, коли він був ще хлопчиком, а матері довелося зводити кінці з кінцями, оскільки в Америці розпочалася Велика депресія.
У зворушливій історії Чарлі розповідається про сімейні труднощі й про те, як місцевий власник магазину, не привертаючи до себе уваги, допомагав цій бідній сім’ї мати кожного року різдвяну ялинку. І хоча власник магазину не знав усієї історії Чарлі, він відіграв у ній свою роль, допомагаючи Чарлі знайти на Різдво ялинку для сім’ї.
У 1984 році Кевін Мітчел зняв відео за сюжетом цієї історії, а в грудні 2021 він та його команда KINtv.com створила ремейк цієї історії. (Наведене нижче відео на YouTube англійською мовою, але ви можете переглянути його з перекладеними субтитрами).
Вони зробили все можлмве, щоб усе у відео було автентичним, відтворюючи оригінальну обстановку, тогочасний одяг та інші деталі. Вони використали голос справжнього Чарлі, який розповідав історію, і змогли відтворити його історію, залучивши правнука на роль хлопчика під час переказу історії.
Не має значення, чи весь світ побачить це відео. Сім’я Чарлі назавжди запам’ятає його, оскільки його життєва історія ожила.
Як вдихнути життя у ваші сімейні історії
Кевін Мітчел упевнений, що всі сім’ї можуть створювати відео про своє минуле, однак він бачив багатьох людей, які вважали, що цією справою має займатися старше покоління. “Але це неправильно!—каже він.— Сімейними історіями та зйомками відео має займатися вся сім’я”. А беручи до уваги сучасні технології, молоді люди точно знають більше, ніж старше покоління, коли доходить до створення відео.
“Це не має бути чимось грандіозним,—каже Мітчел.— Ми не можемо бути—та нам і не потрібно бути—Стівеном Спілбергом, щоб створювати домашнє відео. (До речі, сам Спілберг зробив свої перші аматорські відео відеокамерою свого батька під час бойскаутських заходів).
Мітчел, який нещодавно переміг у конкурсі відеофільмів, проведеним RootsTech, дає ідеї майбутнім переможцям відеоконкурсів (принаймні переможцям у своїй сім’ї). Пам’ятаючи про його філософію, що “усі ми маємо в собі кіно”, він пропонує наступний план того, як можна вдихнути життя в сімейні історії для своєї сім’ї:
- Знайдіть сімейну історію для зйомок. Це може бути чимось настільки простим, як спогади дідуся про “хороші старі часи”, якими він ділиться з нащадками і завдяки яким молодь дізнається, що й дідусь був молодим.
- Дослідіть і опрацюйте історію. Знайдіть дати і факти, пов’язані з історією. Опитайте старших членів сім’ї, які могли бути там, де відбувалася та історія, або які можуть знати факти про неї. (Намагайтеся відділяти легенди від реальних фактів).
- Напишіть сценарій і створіть розкадровку. Ви можете це зробити, написавши сценарій, розбивши його на кадри, а потім вибрати сцени для відео. Це допоможе вам уявити історію до того, як ви почнете її знімати.
- Намагайтеся допомагати своїй сім’ї побачити, як це було насправді: де це було, хто там був, як усе сталося, що було сказано і коли все відбувалося. Чи існує й досі місце, де відбувалися події з історії? Як воно зараз виглядає? Знайдіть одяг, який підійде до цієї історії, та поїдьте на місце, де відбувалася ця подія, якщо це можливо.
- Залучайте членів сім’ї до виконання ролей у відео. Знайдіть прямих предків, щоб грати головні ролі або читати історію, та залучайте інших членів сім’ї для другорядних ролей.
- Знімайте процес зйомок. Кілька разів репетируйте сцену, але не забувайте, що це має бути радісна подія. Насолоджуйтеся часом, проведеним разом, і дайте акторам можливість зануритися в атмосферу події і відчути дух та історію своїх предків.
- Після закінчення відео знайдіть спосіб показати його іншим членам сім’ї. Це може відбуватися під час зустрічі всієї сім’ї або на сімейному зібранні, або навіть за допомогою онлайн-посилання.
Здається, що це дуже просто, і так це може й бути. У Мітчела зараз є власна студія (Mitchell Productions в Оремі, шт. Юта), де він створює професійні відео, але нагадуємо, що ваші сімейні відео не мають бути професійними. Він каже, що часто може знаходити студентів-режисерів з сусідніх коледжів, які є режисерами його відео. Цим студентам часто необхідно знімати відео для їхніх навчальних завдань, і вони часто шукають, що можуть зняти. Він зараз наймає професіональних звукорежиcерів і майстрів освітлення, але наголошує, що в цьому немає необхідності, беручи до уваги сучасні технології. “Підійде навіть камера в хорошому мобільному телефоні”,—каже він.
І, за його словами, як тільки ви закінчите роботу над відео, “обов’язково покажіть його членам сім’ї”. Хороше місце для того, щоб ділитися сімейними історіями—це FamilySearch.org у розділі Спогади FamilySearch. Наразі неможливо завантажувати відео на FamilySearch у розділ “Спогади”, але розповіді та фотографії можна розміщати, і ними будуть насолоджуватися майбутні покоління.
Пам’ятайте, про що нагадує нам Мітчел: “Усі ми маємо в собі кіно, яке можемо зняти”, і всі ми можемо “вдихнути життя в сімейні історії”. Це—наше завдання То про що ваш фільм?
Від автора: Кевін і його дружина невдовзі вирушають у нову пригоду. Вони прийняли покликання служити на місії для Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів у Фінляндії. На своїй місії вони з дружиною продовжать знімати відео.
